ясновельможний

ЯСНОВЕЛЬМО́ЖНИЙ іст. (почесношанобливе найменування польських панів, українських гетьманів і т. ін.), Я́СНИ́Й. — Великий пане, ясновельможний добродію! Слухайте, таких добрих і хороших панів ще на світі не було! — белькотав переляканий Янкель, припавши до Бульби (О. Довженко); — Ну, пропустіте ж нас, коли так, — каже Шрам. — Пропустімо, пропустімо ясних панів! — сказав Тарас Сурмач (П. Куліш).

Значення в інших словниках

1. ясновельможний — ЯСНОВЕЛЬМО́ЖНИЙ, а, е, іст. Почесно-шанобливе найменування польських достойників і українських гетьманів. Не встигла Гризельда ступити кілька ступенів до палацу, як прибіг вістовець шляхтич і крикнув: – Ясновельможна княгине!...  Словник української мови у 20 томах
2. ясновельможний — ясновельмо́жний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. ясновельможний — -а, -е, іст. Почесно-шанобливе найменування польських панів та українських гетьманів. || у знач. ім. ясновельможний, -ного, ч.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ясновельможний — Ясновельмо́жний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. ясновельможний — ЯСНОВЕЛЬМО́ЖНИЙ, а, е, іст. Почесно-шанобливе найменування польських панів і українських гетьманів. Не встигла Гризельда ступити кілька ступенів до палацу, як прибіг вістовець шляхтич і крикнув: — Ясновельможна княгине!...  Словник української мови в 11 томах
6. ясновельможний — Ясновельможний, -а, -е Свѣтлѣйшій, сіятельный. (Титулъ украинскаго гетмана). Базарі, де військо, як море червоне, перед бунчуками, бувало; горить, а ясновельможний, на воронім коні, блисне булавою, — море закипить. Шевч. 149.  Словник української мови Грінченка