ізограф

ІКОНОПИ́СЕЦЬ (той, хто малює ікони), БОГОМА́З, ІКО́ННИК, ІЗОГРА́Ф заст. Коли іконописець завершував свій твір, він не знав його дальшої долі (з журналу); А, може, того Миколая малювали богомази з такого діда, як Сахрон (І. Цюпа); В Наталівці мені довелося побачити багато старовинних чудових ікон.. Чи тут приклали руку володимирські богомази, чи потрудився майстер з Чернігова, працював над дошкою московський ізограф, чи вклав усе своє уміння новгородський іконник (з журналу)

Значення в інших словниках

1. ізограф — ІЗО́ГРАФ¹, а, ч., заст. Іконописець, живописець. У постанові Стоглавого собору (1551 р.) щодо особистих якостей і способу життя ізографів нічого не говорилося про заборону жінкам займатися іконописом (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
2. ізограф — ізогра́ф іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. ізограф — -а, ч. Іконописець.  Великий тлумачний словник сучасної мови