ізограф

ІЗО́ГРАФ¹, а, ч., заст.

Іконописець, живописець.

У постанові Стоглавого собору (1551 р.) щодо особистих якостей і способу життя ізографів нічого не говорилося про заборону жінкам займатися іконописом (з наук. літ.);

Не було серед запорізьких майстрів жалуваних царських ізографів (з наук.-попул. літ.).

ІЗО́ГРАФ², а, ч.

Вид рапідографа, який може писати під різними нахилами.

Ізографи використовують для роботи на кальці, щільному папері та з лекалом (з наук.-попул. літ.);

Ізограф призначений для креслення та забезпечує виняткову якість лінії (із журн.).

Значення в інших словниках

1. ізограф — ізогра́ф іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ізограф — -а, ч. Іконописець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ізограф — ІКОНОПИ́СЕЦЬ (той, хто малює ікони), БОГОМА́З, ІКО́ННИК, ІЗОГРА́Ф заст. Коли іконописець завершував свій твір, він не знав його дальшої долі (з журналу); А, може, того Миколая малювали богомази з такого діда, як Сахрон (І.  Словник синонімів української мови