іменуватися
НАЗИВА́ТИСЯ (мати, носити те чи інше ім'я, назву; характеризуватися яким-небудь словом, позначенням), ЗВА́ТИСЯ, ІМЕНУВА́ТИСЯ книжн.; ПРОЗИВА́ТИСЯ розм., УЗИВА́ТИСЯ (ВЗИВА́ТИСЯ) розм. рідше (мати, носити те чи інше ім'я, назву). — Док.: назва́тися, прозва́тися. — Що ж воно таке? — Термометром називається, — каже (М. Коцюбинський); Поволі відчайдушна степова вольниця виросла в могутню військово-господарську громаду, що.. назвалася Січчю Запорозькою (С. Добровольський); Він нам хотів про все те розказати, але у нас те все ніяк не зветься — казав "чужий", нема в нас слів таких (Леся Українка); — Та нам однаково, хто ви та як прозиваєтесь (Л. Яновська); — А як же тепер ваш хутір чи селище прозивається? І досі "Америкою"? — запитав Яремчук (І. Цюпа).
Словник синонімів української мови