істина
ПРА́ВДА (те, що відповідає дійсності), І́СТИНА, ПРА́ВДОНЬКА поет., розм.; АКСІО́МА (незаперечна). — Бабусенько, голубонько, Серце моє, ненько! Скажи мені щиру правду — Де милий-серденько? (Т. Шевченко); — Для мене один з найпрекрасніших виявів свободи є свобода мислити.. Самому дошукуватися якихось важливих істин у житті... (О. Гончар); Маленька правдонька всі неправди переважить (прислів'я); Ворога треба бити його власною зброєю, — скільки разів він чув цю аксіому, сам повторював її (Ю. Шовкопляс).
СПРАВЕДЛИ́ВІСТЬ (моральний ідеал, відповідність людських стосунків, законів, порядків морально-етичним, юридичним і т. ін. нормам, правилам), ПРА́ВДА, І́СТИНА книжн. Серце її чуло, що тут щось не так, що справедливість не на батьковому боці, що Септар не має за собою вини (М. Коцюбинський); — Наївняк ти. Правдою хочеш жити, ну, то й живи (О. Гончар); — Бувай, Іване, бувай, голубе... живи з правдою і по правді! — говорить (дід) по праву справедливої людини (М. Стельмах).
Словник синонімів української мови