адресат —
адреса́т іменник чоловічого роду, істота одержувач
Орфографічний словник української мови
адресат —
АДРЕСАТ – АДРЕСАНТ Адресат, -а. Одержувач листа, телеграми тощо. Поштарка запакувала картину, і він написав адресу та прізвище адресата (Ю.Мушкетик). Адресант, -а. Відправник листа, телеграми тощо. Здивований, він починає читати адресу.
Літературне слововживання
адресат —
[адреисат] -та, м. (на) -тов'і/-т'і, мн. -тие, -т'іў
Орфоепічний словник української мови
адресат —
-а, ч. 1》 Той, кому адресується, посилається лист, телеграма і т. ін.; одержувач. 2》 перен. Про того, кому що-небудь призначається, для кого створюється що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
адресат —
АДРЕСА́Т, а, ч. 1. Той, кому адресується, надсилається лист, телеграма і т. ін.; одержувач. Він [листоноша] такий педант, що тільки в руки адресатові віддає рекомендовані листи (Леся Українка)...
Словник української мови у 20 томах
адресат —
АДРЕСА́Т, а, ч. Той, кому адресується, посилається лист, телеграма і т. ін.; одержувач. Він [листоноша] такий педант, що тільки в руки адресатові віддає. рекомендовані листи (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
адресат —
рос. адресат (від нім. Adressat) — одержувач кореспонденції: листів, телеграм, переказів, інформації тощо.
Eкономічна енциклопедія