адресат

адреса́т

-а, ч.

1》 Той, кому адресується, посилається лист, телеграма і т. ін.; одержувач.

2》 перен. Про того, кому що-небудь призначається, для кого створюється що-небудь.

Значення в інших словниках

1. адресат — адреса́т іменник чоловічого роду, істота одержувач  Орфографічний словник української мови
2. адресат — АДРЕСАТ – АДРЕСАНТ Адресат, -а. Одержувач листа, телеграми тощо. Поштарка запакувала картину, і він написав адресу та прізвище адресата (Ю.Мушкетик). Адресант, -а. Відправник листа, телеграми тощо. Здивований, він починає читати адресу.  Літературне слововживання
3. адресат — (хто дістає пошту) сов. одержувач, г. відборець.  Словник синонімів Караванського
4. адресат — Одержувач  Словник чужослів Павло Штепа
5. адресат — [адреисат] -та, м. (на) -тов'і/-т'і, мн. -тие, -т'іў  Орфоепічний словник української мови
6. адресат — АДРЕСА́Т, а, ч. 1. Той, кому адресується, надсилається лист, телеграма і т. ін.; одержувач. Він [листоноша] такий педант, що тільки в руки адресатові віддає рекомендовані листи (Леся Українка)...  Словник української мови у 20 томах
7. адресат — адреса́т (нім. Adressat) одержувач листа, телеграми, посилки.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. адресат — Адреса́т, -та; -са́ти, -тів (кому адресують)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. адресат — АДРЕСА́Т, а, ч. Той, кому адресується, посилається лист, телеграма і т. ін.; одержувач. Він [листоноша] такий педант, що тільки в руки адресатові віддає. рекомендовані листи (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
10. адресат — рос. адресат (від нім. Adressat) — одержувач кореспонденції: листів, телеграм, переказів, інформації тощо.  Eкономічна енциклопедія