Значення в інших словниках
-
багнет —
багне́т іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
багнет —
[багнет] -та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў
Орфоепічний словник української мови
-
багнет —
-а, ч. 1》 Колюча зброя, яку звичайно насаджують на кінець дула рушниці; штик. Іти на багнети — іти в атаку з багнетами. 2》 перен. Один боєць-піхотинець (у разі вказування на кількість бійців).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
багнет —
БАГНЕ́Т, а, ч. 1. Колюча зброя, яку звичайно насаджують на кінець дула рушниці; штик. Жандарм, що досі зі своїм карабіном і настромленим багнетом ішов за мною крок у крок, підійшов так, що порівнявся зо мною (І.
Словник української мови у 20 томах
-
багнет —
Різновид кинджала, який кріпиться до цівки рушниці або автомата; використовувався для рукопашного бою з ХVIII ст.
Універсальний словник-енциклопедія
-
багнет —
схре́щуються / схрести́лися списи́ (мечі́, багне́ти і т. ін.). 1. Хто-небудь вступає в гостру суперечку, полеміку з кимось. Критичні списи не раз схрещувалися над сторінками повістей Ігоря Муратова (З журналу)...
Фразеологічний словник української мови
-
багнет —
БАГНЕ́Т, ШТИК рідше. Чумаченко багнетом розрізав халяву (Григорій Тютюнник); Під вікнами і в дверях камери, поблискуючи штиками, виринули сірі шинелі (С. Васильченко). ПІХОТИ́НЕЦЬ, БАГНЕ́Т розм., ШТИК розм. (при вказівці на кількість).
Словник синонімів української мови
-
багнет —
Багне́т, -та; -не́ти, -тів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
багнет —
БАГНЕ́Т, а, ч. 1. Колюча зброя, яку звичайно насаджують на кінець дула рушниці; штик. Жандарм, що досі зі своїм карабіном і настромленим багнетом ішов за мною крок у крок, підійшов так, що порівнявся зо мною (Фр.
Словник української мови в 11 томах