багнет
БАГНЕ́Т, а, ч.
1. Колюча зброя, яку звичайно насаджують на кінець дула рушниці; штик.
Жандарм, що досі зі своїм карабіном і настромленим багнетом ішов за мною крок у крок, підійшов так, що порівнявся зо мною (І. Франко);
Потім кинулися [матроси] на ворожу піхоту з багнетами (В. Кучер);
І дивиться пильно гвардієць вперед, Пригвинчуючи на рушницю багнет (М. Бажан).
2. перен. Один боєць-піхотинець (при вказуванні на кількість бійців).
У батальйонах полку лишилося по 15–20 активних багнетів (О. Гончар).
Здійма́ти / здійня́ти на багне́ти (на багне́т) див. здійма́ти;
Прийма́ти (іти́) / прийня́ти (піти́) на багне́ти див. прийма́ти.
◇ Зустріча́ти / зустрі́ти (зустрі́нути) в багне́ти (в штики́) див. зустріча́ти;
(1) Схре́щуються / схрести́лися багне́ти (мечі́, спи́си і т. ін.):
а) (чиї) хто-небудь вступає в бій, у боротьбу проти ворога.
Запекло схрестилися багнети нашого народу з лютим фашизмом (з переказу);
б) виникає гостра суперечка, полеміка між ким-небудь або з кимсь.
Критичні списи не раз схрещувалися над сторінками повістей Ігоря Муратова (із журн.);
Це була б така собі невимушена розмова простого майстра з главою міста, але водночас схрестилися б мечі двох політичних супротивників (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)