Поет, співець, укр.ур. кобзар; (мілітаризму) прославитель, трубадур.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
бард —
бард іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
бард —
(англ. bard — співець) — 1. Народний співець — сказитель давніх кельтських родів, в середні віки — валійський, ірландський, шотландський професійний поет-співець, який співав у супроводі схожого на ліру інструмента. Музика Б. не збереглася.
Словник-довідник музичних термінів
бард —
-а, ч. 1》 іст. Співець-поет у стародавніх кельтів. 2》 Взагалі поет, що оспівує героїв та їхні подвиги. || чого, перен. Про людину, що прославляє кого-, що-небудь. 3》 Поети і музиканти, виконавці власних, так званих авторських, пісень.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бард —
Співак, кобзар, поет
Словник чужослів Павло Штепа
бард —
БАРД, а, ч. 1. іст. Мандрівний народний співець-поет у стародавніх кельтів. З найдавніших часів дорогами царств-держав мандрували барди. Чомусь лише їм було дано прояснити правду про час і життя, відкрити її тонкощі (з газ.).
Словник української мови у 20 томах
бард —
(кельт. bard) 1. Народний поет-співець у кельтів у середні віки. 2. Переносно – поет.
Словник іншомовних слів Мельничука
бард —
БАРД, а, ч. 1. іст. Співець-поет у стародавніх кельтів. 2. Взагалі поет, що оспівує героїв та їхні подвиги. Надто здійнявся серед бардів в німецькому гаю той.. неплідний пафос (Л. Укр., IV, 1954, 133); Він [Т.
Словник української мови в 11 томах