благання —
блага́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
благання —
В античній риториці фігура думки, якою мовець може випросити допомогу. Поширена в молитвах, заклинаннях тощо.
Словник стилістичних термінів
благання —
-я, с. Дія за знач. благати. || Прохання.
Великий тлумачний словник сучасної мови
благання —
БЛАГА́ННЯ, я, с. Дія за знач. блага́ти. Ні благання матері, ні безпечний вигляд батька .. не вплинули на Шепталу (В. Підмогильний); Оксана простерла в тузі, в благанні руки (Ю. Мушкетик); * Образно. Струни бриніли благанням тиші й спокою (О.
Словник української мови у 20 томах
благання —
БЛАГА́ННЯ (пильне пристрасне прохання), ЗАКЛИНА́ННЯ підсил., МОЛІ́ННЯ підсил., МОЛЬБА́ підсил. рідше; УПРО́ШУВАННЯ (ВПРО́ШУВАННЯ), УПРО́ХУВАННЯ (ВПРО́ХУВАННЯ) (пильне прохання зробити щось).
Словник синонімів української мови
благання —
Блага́ння, -ння; -га́ння, -га́нь і -га́ннів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
благання —
БЛАГА́ННЯ, я, с. Дія за знач. блага́ти. Оксана простерла в тузі, в благанні руки (Мушк., Серце.., 1962, 174); *Образно. Струни бриніли благанням тиші й спокою (Ільч., Вибр.,1948, 28); // Прохання.
Словник української мови в 11 томах
благання —
Блага́ння, -ня с. Мольба, моленіе. Господеві моя дяка, що почув моє благання. К. Псал. 63.
Словник української мови Грінченка