благання
БЛАГА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. блага́ти.
Ні благання матері, ні безпечний вигляд батька .. не вплинули на Шепталу (В. Підмогильний);
Оксана простерла в тузі, в благанні руки (Ю. Мушкетик);
* Образно. Струни бриніли благанням тиші й спокою (О. Ільченко);
// Прохання.
Марічку несла ріка, а люди чули крики й благання і не могли врятувати (М. Коцюбинський);
Був се тон також тихий .. – повний несказанного болю і розпуки, невимовного благання (І. Франко);
Через десять хвилин вони були щирими приятелями .. і сміялись із благання жінки (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)