благально
БЛАГА́ЛЬНО.
Присл. до блага́льний.
Падає [виночерпій] навколішки і здіймає благально руки до Хуси (Леся Українка);
Дівчина благально підвела на нього очі (Яків Баш);
Нарешті Ярина благально сказала: – Заграйте, дідусю! (П. Панч);
Великі сині оченята глянули на батька благально, хитренько (О. Бердник);
* Образно. Вирване з землі коріння благально простягає свої чорні руки до неба, до сонця (М. Руденко).
Словник української мови (СУМ-20)