бридь

І БРИД, відраза, гидота, гидь, р. гид; (хто) потвора, сил. гид гидом; бридота.

Значення в інших словниках

1. бридь — див. гидкий; сміття  Словник синонімів Вусика
2. бридь — Бридь, -ді ж. = брид 1. Там така бридь, що й плюнути не варто. Фр. Пр. 126.  Словник української мови Грінченка