бридота —
бридо́та іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
бридота —
-и, ж. 1》 тільки одн.Дуже поганий, негарний вигляд; потворність. 2》 Те, що викликає огиду; гидота.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бридота —
БРИДО́ТА, и, ж., тільки одн. 1. Дуже поганий, негарний вигляд; потворність. Скільки раз заглянула вона в своє дзеркальце, стільки раз з глибини її дівочого серця зринав ревний жаль на власну бридоту (М.
Словник української мови у 20 томах
бридота —
ГИДО́ТА (те, що викликає огиду), БРИДО́ТА, БРУДО́ТА, МЕРЗО́ТА, СКВЕ́РНА заст., СКВЕРНО́ТА книжн., заст. Тут (у тюрмі) — брудні від усякої гидоти, важкі вогкі стіни (Б.
Словник синонімів української мови
бридота —
Бридо́та, -ти, -ті
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
бридота —
БРИДО́ТА, и, ж. 1. тільки одн. Дуже поганий, негарний вигляд; потворність. Скільки раз заглянула вона в своє дзеркальце, стільки раз з глибини її дівочого серця зринав ревний жаль на власну бридоту (Коцюб., І, 1955, 267). 2. Те, що викликає огиду; гидота.
Словник української мови в 11 томах