бридота
ГИДО́ТА (те, що викликає огиду), БРИДО́ТА, БРУДО́ТА, МЕРЗО́ТА, СКВЕ́РНА заст., СКВЕРНО́ТА книжн., заст. Тут (у тюрмі) — брудні від усякої гидоти, важкі вогкі стіни (Б. Грінченко); Христолобенко змастив свій чуб якоюсь бридотою, що тхнула так різко, хоч затикай носа (Є. Гуцало); — Хіба це тютюн? Це якась мерзота! (О. Гончар); Ніяка Та вже погань та сквернота Не втече його охоти (І. Манжура).
Словник синонімів української мови