виплодок —
ви́плодок іменник чоловічого роду, істота зневажл.
Орфографічний словник української мови
виплодок —
-дка, ч., зневажл. Нащадок, потомок.
Великий тлумачний словник сучасної мови
виплодок —
див. дегенерат
Словник чужослів Павло Штепа
виплодок —
ВИ́ПЛОДОК, дка, ч., зневажл. Нащадок, потомок. – Ось воно що!.. Виплодка народила? Потурчилася (З. Тулуб); Раптом посеред отих гарних, дужих людей зродилося щось потворне, якийсь недоносок, виплодок з'явився на світ (П.
Словник української мови у 20 томах
виплодок —
НАЩА́ДОК (людина стосовно до своїх предків), ПОТО́МОК, ПА́РОСТОК заст., поет., ПА́РОСТЬ (ПА́РОСТ рідше) заст., поет., ВИ́ПЛОДОК зневажл. Дворецький обставив покої багатою обставою, яка личила й подобала нащадкові славного роду князів Вишневецьких (І.
Словник синонімів української мови
виплодок —
ВИ́ПЛОДОК, дка, ч., зневажл. Нащадок, потомок. Ну, словом, цілий ряд поміщицьких синків, купецьких виплодків, пошкрібків фабрикантських В моїй гімназії, як то говорять, цвів (Рильський, Поеми, 1957, 247); — Ось воно що!.. Виплодка народила?...
Словник української мови в 11 томах
виплодок —
Ви́плодок, -дка м. Порожденіе.
Словник української мови Грінченка