див. РУШАТИ; (в дорогу) вибиратися; док. ВИРУШИТИ, ф. махнути,
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
вирушати —
вируша́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
вирушати —
[виерушатие] -айу, -айеиш
Орфоепічний словник української мови
вирушати —
-аю, -аєш, недок., вирушити, -шу, -шиш, док. Починати йти, їхати; виходити, виїжджати звідки-небудь, прямувати кудись.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вирушати —
ВИРУША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РУШИТИ, шу, шиш, док. Починати йти, їхати; виходити, виїжджати звідки-небудь або відправлятися кудись.
Словник української мови у 20 томах
вирушати —
вируша́ти / ви́рушити в оста́нню путь. Помирати. — Прости мене, мій дорогий! — обняв (Сурен) Велесича, неначе той був добрим давнім другом.— Я так хворів, що вже збирався вирушити в останню путь... (Василь Шевчук).
Фразеологічний словник української мови
вирушати —
ВІДПРАВЛЯ́ТИСЯ (починати відхід, від'їзд, відліт з якого-небудь місця), ВИРУША́ТИ, РУША́ТИ, ВІДБУВА́ТИ, ВІДХО́ДИТИ (про людей — пішки; про поїзди, пароплави); ВІД'ЇЖДЖА́ТИ, ВІД'ЇЗДИ́ТИ (про людей, наземний транспорт); ВИЇЖДЖА́ТИ...
Словник синонімів української мови
вирушати —
ВИРУША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РУШИТИ, шу, шиш, док. Починати йти, їхати; виходити, виїжджати звідки-небудь, направлятися кудись. Діти посходилися вже годину тому назад, але не вирушали (Фр.
Словник української мови в 11 томах