вирушати
ВИРУША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РУШИТИ, шу, шиш, док. Починати йти, їхати; виходити, виїжджати звідки-небудь, направлятися кудись.
Діти посходилися вже годину тому назад, але не вирушали (Фр., VI, 1951, 140);
Ясне було небо "в неділеньку вранці", коли хлопці з села вирушали (Л. Укр., III, 1952, 567);
Вранці, коли піднялося сонечко, ми вирушили до річки (Досв., Вибр., 1959, 53);
Тринадцятого вересня Перша Кінна вирушила походом на південь (Гончар, Таврія.., 1957, 654).
Словник української мови (СУМ-11)