виснага —
ви́снага іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
виснага —
I висн`ага-и, ж., заст. Розряджання, розряд. II в`иснага-и, ж., поет. Те саме, що виснаженість.
Великий тлумачний словник сучасної мови
виснага —
ВИ́СНАГА, и, ж., поет. Те саме, що ви́снаженість. Голуб ішов, поборюючи виснагу і втому, як іде людина, що мусить іти вперед (Л. Дмитерко); І вони [журавлі], од виснаги худющі, Через гори, вибалки і пущі Прилетять у гнізда в зелен май (А.
Словник української мови у 20 томах
виснага —
ВИ́СНАЖЕННЯ (відсутність, втрата фізичних сил, здоров'я через утому, голод, хворобу тощо), ВИ́СНАЖЕНІСТЬ, ОСЛА́БЛЕННЯ, ОСЛА́БЛЕНІСТЬ, ЗНЕСИ́ЛЕННЯ, ЗНЕСИ́ЛЕНІСТЬ, БЕЗСИ́ЛЛЯ, БЕЗСИ́ЛІСТЬ, БЕЗСИ́ЛЬНІСТЬ, СЛА́БІСТЬ, ЗНЕМО́ГА, ЗМУ́ЧЕНІСТЬ, КВО́ЛІСТЬ...
Словник синонімів української мови
виснага —
ВИ́СНАГА, и, ж., поет. Те саме, що ви́снаженість. Голуб ішов, поборюючи виснагу і втому, як іде людина, що мусить іти вперед (Дмит., Наречена, 1959, 115); І вони [журавлі], од виснаги худющі, Через гори, вибалки і пущі Прилетять у гнізда в зелен май (Мал., II, 1956, 380).
Словник української мови в 11 томах