вугол —
ву́гол іменник чоловічого роду ріг, кут у хаті діал.
Орфографічний словник української мови
вугол —
(вулиці) ріг (геомет.) кут (житла) закут, закуток, куток (місцевість) закутина, закутень (мішка) гузир (сторінки) ріжок (у хаті) покуття, покут, див. угод
Словник чужослів Павло Штепа
вугол —
-гла, ч., діал. 1》 Ріг (у 3 знач.). 2》 Кут у хаті і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вугол —
ВУ́ГОЛ, гла́, ч., діал. 1. Ріг (у 4, 5 знач.). З-за вугла двору по м'якому піскуватому шляху несподівано підкотила повозка й влетіла в двір (І. Нечуй-Левицький); Із-за вугла вулиці виїжджають на баских конях музики (А.
Словник української мови у 20 томах
вугол —
обтира́ти (отира́ти, витира́ти і т. ін.) кутки́ де, у кого, біля кого, чиї, зневажл. 1. Жити, перебувати де-небудь, у когось (перев. нічого не роблячи). А чого ж справді ви отираєте кутки? Тепер мужчини не повинні сидіти вдома! (С.
Фразеологічний словник української мови
вугол —
ВУ́ГОЛ, гла́, ч., діал. 1. Ріг (у 3 знач.). Цілими годинами ходив він по вулиці, ховаючись поза вуглами домів (Фр., VI, 1951, 249); Прикре непорозуміння скоїлось на тому вуглі стола, де.. сиділа Настя (Гончар, Таврія.., 1957, 36). 2. Кут у хаті і т. ін.
Словник української мови в 11 томах
вугол —
Вугол, -гла м. 1) = куток. 2) = ріг. (наружный уголъ, уголъ улицы).
Словник української мови Грінченка