вугол
ВУ́ГОЛ, гла́, ч., діал.
1. Ріг (у 3 знач.).
Цілими годинами ходив він по вулиці, ховаючись поза вуглами домів (Фр., VI, 1951, 249);
Прикре непорозуміння скоїлось на тому вуглі стола, де.. сиділа Настя (Гончар, Таврія.., 1957, 36).
2. Кут у хаті і т. ін.
[Кіндрат Антонович:] Як увійде було [бакалійник] у лавку, зараз на всі чотири вугли перехреститься (Кроп., II, 1958, 301).
Словник української мови (СУМ-11)