вуглячок

ВУГЛЯЧО́К, чка́, ч., діал. Зменш. до вугля́к.

Вогонь нічого не залишає, крім вуглячків і попелу (Стельмах, І, 1962, 613).

Значення в інших словниках

1. вуглячок — вуглячо́к іменник чоловічого роду вуглина діал.  Орфографічний словник української мови
2. вуглячок — ВУГЛЯЧО́К, чка́, ч., діал. Зменш. до вугля́к. – Роздмухати б огнище з вуглячка! (А. Малишко); Вогонь нічого не залишає, крім вуглячків і попелу (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах