вуглячок

вуглячо́к

іменник чоловічого роду

вуглина

діал.

Значення в інших словниках

1. вуглячок — ВУГЛЯЧО́К, чка́, ч., діал. Зменш. до вугля́к. – Роздмухати б огнище з вуглячка! (А. Малишко); Вогонь нічого не залишає, крім вуглячків і попелу (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
2. вуглячок — ВУГЛЯЧО́К, чка́, ч., діал. Зменш. до вугля́к. Вогонь нічого не залишає, крім вуглячків і попелу (Стельмах, І, 1962, 613).  Словник української мови в 11 томах