вуглячок

ВУГЛЯЧО́К, чка́, ч., діал.

Зменш. до вугля́к.

– Роздмухати б огнище з вуглячка! (А. Малишко);

Вогонь нічого не залишає, крім вуглячків і попелу (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. вуглячок — вуглячо́к іменник чоловічого роду вуглина діал.  Орфографічний словник української мови
2. вуглячок — ВУГЛЯЧО́К, чка́, ч., діал. Зменш. до вугля́к. Вогонь нічого не залишає, крім вуглячків і попелу (Стельмах, І, 1962, 613).  Словник української мови в 11 томах