відворотний —
відворо́тний прикметник
Орфографічний словник української мови
відворотний —
Відворо́тний. Зворотній. Посилки на провінцию все відворотною почтою (Б., 1899, рекл.) // пол. odwrotny — протилежний, зворотній.
Українська літературна мова на Буковині
відворотний —
-а, -е. 1》 Який відштовхує від себе своєю поведінкою, зовнішнім виглядом і т. ін.; противний, гидкий, огидний. 2》 заст. За повір'ями – який діє проти привороту (чарів).
Великий тлумачний словник сучасної мови
відворотний —
ВІДВОРО́ТНИЙ, а, е. 1. Який відштовхує своєю поведінкою, зовнішнім виглядом і т. ін.; противний, гидкий, огидний. Як зненавиділа, то й дивитись не хоче на його [нього] – якийсь одворотний став він їй (С.
Словник української мови у 20 томах
відворотний —
див. гидкий
Словник синонімів Вусика
відворотний —
ГИДКИ́Й (про людину, її риси тощо — який викликає огиду), БРИДКИ́Й, ОГИ́ДНИЙ, ОГИ́ДЛИВИЙ, ОСТОГИ́ДЛИЙ, ГИДО́ТНИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, ОСОРУ́ЖНИЙ, ВІДВОРО́ТНИЙ, ПЛЮГА́ВИЙ зневажл. — Я тебе зненавиділа! Ти мені противний! Поганий! Гидкий! (І.
Словник синонімів української мови
відворотний —
Відворо́тний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
відворотний —
ВІДВОРО́ТНИЙ, а, е. 1. Який відштовхує від себе своєю поведінкою, зовнішнім виглядом і т. ін.; противний, гидкий, огидний. Як зненавиділа, то й дивитись не хоче на його — якийсь одворотний став він їй (Вас.
Словник української мови в 11 томах
відворотний —
Відворотний, -а, -е Отвратительный. Відворотне таке воно на смак.
Словник української мови Грінченка