відворотний
ВІДВОРО́ТНИЙ, а, е.
1. Який відштовхує своєю поведінкою, зовнішнім виглядом і т. ін.; противний, гидкий, огидний.
Як зненавиділа, то й дивитись не хоче на його [нього] – якийсь одворотний став він їй (С. Васильченко);
Григорій поклав ложку, їжа не йшла йому, стала відворотною, огидною (Г. Епік);
Сам він [Потоцький] був людиною малокультурною, брутальною, а суміш побожності, розпусти і гордині робили його й зовсім одворотним (П. Панч);
Часто навіть влада, яка дісталася людям порочним, завдяки їхньому відворотному прикладу сприяє вихованню доброчинства у багатьох (П. Загребельний).
2. рідко. Те саме, що зворо́тний 2, 4.
Нетерпимість до чужих богів – лиш відворотний бік непохитної віри в своїх (з наук.-попул. літ.);
Нам треба добре усвідомити собі, що відворотним процес уже не буде (з газ.).
3. Який за допомогою певних магічних обрядів діє проти привороту (чарів).
– Не діють корені наговорні, не діють трави одворотні. Жди, доню, горобиної ночі (А. Шиян).
Словник української мови (СУМ-20)