вітряк —
вітря́к іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
вітряк —
[в'ітр’ак] -р'ака, м. (на) -р'аку, мн. -р'аки, -р'ак'іў
Орфоепічний словник української мови
вітряк —
-а, ч. 1》 Вітряний млин. 2》 рідко. Те саме, що вітродвигун.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вітряк —
ВІТРЯ́К¹, а́, ч. 1. Вітряний млин. Ставок, гребелька, і вітряк З-за гаю крилами махає (Т. Шевченко); Самотньо застиг на горбі вітряк (А. Шиян); Відколи пам'ятаю себе, я люблю вітряки, люблю посвист їхніх крил (М. Стельмах); * Образно.
Словник української мови у 20 томах
вітряк —
вітря́к I.(вітра́к) вітряк ◊ рот як вітра́к → рот II. вул. вітрина (м)|| = блєндувка
Лексикон львівський: поважно і на жарт
вітряк —
воюва́ти (боро́тися) з вітряка́ми. Безглуздо та безрезультатно витрачати сили, енергію на подолання чи усунення уявних, неіснуючих перешкод. — Ти хочеш, щоб твоя дочка вдягалась як старчиха, і щоб заміж не вийшла?...
Фразеологічний словник української мови
вітряк —
МЛИН (споруда, в якій розмелюють зерно на борошно); ВІТРЯ́К (вітряний); ТУПЧА́К (ТОПЧА́К) заст., ТОПЧІ́Й заст. (з кінним приводом). В кінці греблі стоїть млин з чорними колесами (І.
Словник синонімів української мови
вітряк —
ВІТРЯ́К, а, ч. 1. Вітряний млин. Ставок, гребелька, і вітряк З-за гаю крилами махає (Шевч., II, 1953, 205); Самотньо застиг на горбі вітряк (Шиян, Переможці, 1950, 209); *У порівн. Все крутилось і шуміло лиш, Мов вітряк (Фр., XIII, 1954, 121). 2. рідко.
Словник української мови в 11 томах
вітряк —
Вітряний млин. Існує значна кількість конструктивних і архітектурних вирішень, серед яких найвідоміші 2 типи — "стовповики" (переважали у північних районах Росії, т. зв. німецький тип) і "шатровки" (голландський тип).
Архітектура і монументальне мистецтво