вітряк
ВІТРЯ́К, а, ч.
1. Вітряний млин.
Ставок, гребелька, і вітряк З-за гаю крилами махає (Шевч., II, 1953, 205);
Самотньо застиг на горбі вітряк (Шиян, Переможці, 1950, 209);
*У порівн. Все крутилось і шуміло лиш, Мов вітряк (Фр., XIII, 1954, 121).
2. рідко. Те саме, що вітродвигу́н.
Під Москвою поставили намети з науковими приладами, побудували вітряки та радіостанцію (Видатні вітч. географи.., 1954, 148).
Словник української мови (СУМ-11)