вітряний
ВІ́ТРЯНИЙ, а, е.
1. Прикм. до ві́тер.
Свіжі вітряні струмені вривалися до кімнати (Шиян, Гроза.., 1956, 227);
Вітряна сила; Вітряний подих;
// 3 вітром.
Вона все ходила дивитись,.. Дожидала — нікого не було цілу ніч тую чорну, вітряну (Вовчок, І, 1955, 246);
Ранок видався хоч і ясний, а вітряний (Головко, II, 1957, 335);
Посилення вітру надвечір є ознакою настання вітряної дощової погоди (Колг. Укр., 8, 1956, 42);
// перен. Бурхливий, тривожний.
Шуми, шуми, рясне верхів’я, епохо наша вітряна! (Тич., І, 1957, 142).
2. перен., розм. Легковажний, пустий.
Щось віє покривалами тонкими, так прудко-прудко, крутячись у танці… Якісь таємні вітряні дівчата, веселі діти смутної пустині? (Л. Укр., І, 1951, 303);
// Безтурботний, пустий.
Вітряне дитинство зникло за горами, Ми ж були гіллячками, стали яворами! (Мал., І, 1956, 230).
ВІТРЯНИ́Й, а́, е́. Який діє за допомогою вітру.
Створює [І. Д. Папанін] там прекрасно устатковану станцію з ангаром для літаків, науковими павільйонами, вітряним двигуном (Видатні вітч. географи.., 1954, 148).
◊ Вітряна́ ві́спа — інфекційна дитяча хвороба, яка, на відміну від звичайної віспи, не залишає рубців.
У дітей [старшого віку].. вітряна віспа спостерігається рідко (Пік. гігієна, 1954, 313).
Словник української мови (СУМ-11)