вітрюган
ВІТРЮГА́Н, а, ч. Те саме, що вітрюга́.
Злі вітрюгани шарпають, рвуть цупке обмерзле гілля (Цюпа, Назустріч.., 1958, 5);
Пізнього січневого вечора ніхто не хотів виходити на вулицю, на пронизливий вітрюган (Донч., II, 1956, 348).
Словник української мови (СУМ-11)