Значення в інших словниках
-
гарапник —
гара́пник іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
гарапник —
-а, ч. Довгий батіг, сплетений з тонких ремінців.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
гарапник —
ГАРА́ПНИК, а, ч. Довгий батіг, сплетений з тонких ремінців. Погонич од злості передавав ті стусани коням, лупцював їх немилосердно гарапником (І. Нечуй-Левицький); Один раз прикажчик як оперіщив гарапником через голову, так і розпанахав спину... (В.
Словник української мови у 20 томах
-
гарапник —
див. батіг
Словник синонімів Вусика
-
гарапник —
БАТІ́Г (прикріплений до держака сплетений перев. із сириці ремінець, яким звичайно поганяють коней, волів — в упряжці, на оранці тощо, а також користуються пастухи); БАТУ́РА розм. (великий батіг); БИЧ, ГАРА́ПНИК, МАЛАХА́Й, БАЙБАРА́ діал.
Словник синонімів української мови
-
гарапник —
Гара́пник, -ка; -ники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
гарапник —
ГАРА́ПНИК, а, ч. Довгий батіг, сплетений з тонких ремінців. Погонич од злості передавав ті стусани коням, лупцював їх немилосердно гарапником (Н.-Лев., II, 1956, 204); Люто свиснув гарапник, дві вогкі смуги зашипіли піною на кінських спинах (Стельмах, Кров людська.., І. 1957, 184).
Словник української мови в 11 томах
-
гарапник —
Гарапник, -ка м. Плеть, арапникъ. Рудч. Ск. II. 183. Шух. І. 292. Гарапник тройчатий. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 105).
Словник української мови Грінченка