гарапник
ГАРА́ПНИК, а, ч.
Довгий батіг, сплетений з тонких ремінців.
Погонич од злості передавав ті стусани коням, лупцював їх немилосердно гарапником (І. Нечуй-Левицький);
Один раз прикажчик як оперіщив гарапником через голову, так і розпанахав спину... (В. Винниченко);
Люто свиснув гарапник, дві вогкі смуги зашипіли піною на кінських спинах (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)