гарапник

ГАРА́ПНИК, а, ч. Довгий батіг, сплетений з тонких ремінців.

Погонич од злості передавав ті стусани коням, лупцював їх немилосердно гарапником (Н.-Лев., II, 1956, 204);

Люто свиснув гарапник, дві вогкі смуги зашипіли піною на кінських спинах (Стельмах, Кров людська.., І. 1957, 184).

Значення в інших словниках

1. гарапник — гара́пник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гарапник — див. БАТІГ.  Словник синонімів Караванського
3. гарапник — -а, ч. Довгий батіг, сплетений з тонких ремінців.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. гарапник — ГАРА́ПНИК, а, ч. Довгий батіг, сплетений з тонких ремінців. Погонич од злості передавав ті стусани коням, лупцював їх немилосердно гарапником (І. Нечуй-Левицький); Один раз прикажчик як оперіщив гарапником через голову, так і розпанахав спину... (В.  Словник української мови у 20 томах
5. гарапник — див. батіг  Словник синонімів Вусика
6. гарапник — БАТІ́Г (прикріплений до держака сплетений перев. із сириці ремінець, яким звичайно поганяють коней, волів — в упряжці, на оранці тощо, а також користуються пастухи); БАТУ́РА розм. (великий батіг); БИЧ, ГАРА́ПНИК, МАЛАХА́Й, БАЙБАРА́ діал.  Словник синонімів української мови
7. гарапник — Гара́пник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. гарапник — Гарапник, -ка м. Плеть, арапникъ. Рудч. Ск. II. 183. Шух. І. 292. Гарапник тройчатий. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 105).  Словник української мови Грінченка