гаратати
ГАРА́ТАТИ, аю, аєш, недок., діал.
Бити.
[Микола:] Не встиг я йому се сказати, а він як не кинеться на мене, як не почне гаратати мене палицею (І. Франко);
– Нема мені тепер повороту в село. Я йду в опришки. Зберу собі хлопців .. та й буду панів гаратати (Г. Хоткевич);
Рибалка пересмикнув затвор, поспішив за Патиком, той уже гаратав у двері кулаком, ногами, навалився на них здоровим плечем (А. Кокотюха).
Словник української мови (СУМ-20)