гаратнути
ГАРА́ТНУТИ, ну, неш, док., діал.
Однокр. до гара́тати; ударити.
– А ти не втерпів і гаратнув його каменюкою по маківці? (Ірина Вільде);
– Моя курка під плотом догори ногами лежить. Уже й застигла. Чи хтось лихий палицею гаратнув, чи підсипав трутки (І. Нижник);
Грім гаратнув з усієї сили, небо розкололося просто над головою, і почалася злива з градом (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)