гидота

Бридота; (- вчинок) плюгавство, паскудство; (у поведінці) підлість, підлота, мерзенність; (хто) ЛАЙ. погань, паскуда, мерзота, мерзотник.

Значення в інших словниках

1. гидота — гидо́та іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. гидота — -и, ж. 1》 тільки одн. Те, що викликає огиду. || Поганий, підлий вчинок; підлість, мерзотність. 2》 перен. Про підлу, мерзенну людину; погань.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гидота — ГИДО́ТА, и, ж. 1. тільки одн. Те, що викликає огиду. В єрусалимських пророків Я [Бог] бачив гидоту: перелюбство й ходіння в неправді, і руки злочинців зміцнили вони, щоб ніхто з свого зла не вернувся... (Біблія. Пер. І.  Словник української мови у 20 томах
4. гидота — див. гидкий  Словник синонімів Вусика
5. гидота — ГИДО́ТА (те, що викликає огиду), БРИДО́ТА, БРУДО́ТА, МЕРЗО́ТА, СКВЕ́РНА заст., СКВЕРНО́ТА книжн., заст. Тут (у тюрмі) — брудні від усякої гидоти, важкі вогкі стіни (Б.  Словник синонімів української мови
6. гидота — Гидо́та, -ти, -ті  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. гидота — ГИДО́ТА, и, ж. 1. тільки одн. Те, що викликає огиду. — Звеліть вимести всю цю гидоту, викинути негідне, вимити підлогу та вікна (Моє життя в мист.  Словник української мови в 11 томах
8. гидота — Гидота, -ти ж. Гадость, мерзость, нечистота. Де жидота, там і гидота. Прил. у.  Словник української мови Грінченка