Словник української мови в 11 томах

гидота

ГИДО́ТА, и, ж.

1. тільки одн. Те, що викликає огиду.

— Звеліть вимести всю цю гидоту, викинути негідне, вимити підлогу та вікна (Моє життя в мист., 1955, 167);

Княгиня Ольга побачила бідність Константинополя, гидоту й бруд, які звичайно заводяться у пихатого, але неохайного господаря (Скл., Святослав, 1959, 169);

// Поганий, підлий вчинок; підлість, мерзотність.

[Калеб:] Ми розумієм так твоє мовчання, що ти нічим не можеш оправдатись, бо тямиш всю гидоту свого вчинку (Л. Укр., III, 1952, 69);

— І те знаю, що кожному з вас він може першу-ліпшу гидоту зробити. Такий він тип (Шовк., Починається юність, 1938, 210).

2. перен. Про підлу, мерзенну людину; погань.

Гордо встала Оксаночка: — Щоб такій служить гидоті [шляхтячу], Крайте смерть на ешафоті (Мал., Зве-нигора, 1959, 235);

Я жандармів тих понищу, від гидот життя очищу (Тич., II, 1957, 24).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. гидота — гидо́та іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. гидота — Бридота; (- вчинок) плюгавство, паскудство; (у поведінці) підлість, підлота, мерзенність; (хто) ЛАЙ. погань, паскуда, мерзота, мерзотник.  Словник синонімів Караванського
  3. гидота — -и, ж. 1》 тільки одн. Те, що викликає огиду. || Поганий, підлий вчинок; підлість, мерзотність. 2》 перен. Про підлу, мерзенну людину; погань.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гидота — ГИДО́ТА, и, ж. 1. тільки одн. Те, що викликає огиду. В єрусалимських пророків Я [Бог] бачив гидоту: перелюбство й ходіння в неправді, і руки злочинців зміцнили вони, щоб ніхто з свого зла не вернувся... (Біблія. Пер. І.  Словник української мови у 20 томах
  5. гидота — див. гидкий  Словник синонімів Вусика
  6. гидота — ГИДО́ТА (те, що викликає огиду), БРИДО́ТА, БРУДО́ТА, МЕРЗО́ТА, СКВЕ́РНА заст., СКВЕРНО́ТА книжн., заст. Тут (у тюрмі) — брудні від усякої гидоти, важкі вогкі стіни (Б.  Словник синонімів української мови
  7. гидота — Гидо́та, -ти, -ті  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. гидота — Гидота, -ти ж. Гадость, мерзость, нечистота. Де жидота, там і гидота. Прил. у.  Словник української мови Грінченка