гидота —
-и, ж. 1》 тільки одн. Те, що викликає огиду. || Поганий, підлий вчинок; підлість, мерзотність. 2》 перен. Про підлу, мерзенну людину; погань.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гидота —
ГИДО́ТА, и, ж. 1. тільки одн. Те, що викликає огиду. В єрусалимських пророків Я [Бог] бачив гидоту: перелюбство й ходіння в неправді, і руки злочинців зміцнили вони, щоб ніхто з свого зла не вернувся... (Біблія. Пер. І.
Словник української мови у 20 томах
гидота —
ГИДО́ТА (те, що викликає огиду), БРИДО́ТА, БРУДО́ТА, МЕРЗО́ТА, СКВЕ́РНА заст., СКВЕРНО́ТА книжн., заст. Тут (у тюрмі) — брудні від усякої гидоти, важкі вогкі стіни (Б.
Словник синонімів української мови
гидота —
Гидо́та, -ти, -ті
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
гидота —
ГИДО́ТА, и, ж. 1. тільки одн. Те, що викликає огиду. — Звеліть вимести всю цю гидоту, викинути негідне, вимити підлогу та вікна (Моє життя в мист.
Словник української мови в 11 томах