гравець

(у грі) партнер; (на скрипку) з. ігрець, гудець; (у карти) картяр; (у шахи) шахіст; (у футбол) футболіст; р. грач, грець, зн. гравцюня.

Значення в інших словниках

1. гравець — граве́ць іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. гравець — [гравец'] -аўц'а, ор. -аўцем, м. (на) -аўц'ев'і/-аўц'у, мн. -аўц'і, -аўц'іў  Орфоепічний словник української мови
3. гравець — -вця, ч. 1》 Учасник гри (у 2 знач.). || Той, хто захоплюється якою-небудь грою, знавець якоїсь гри. 2》 розм. Той, хто грає на якому-небудь музичному інструменті.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. гравець — ГРАВЕ́ЦЬ, вця́, ч. 1. Учасник гри (у 2 знач.). Футбол люблю й зараз, але перейшов уже з гравців до класу болільників (Ю. Яновський); Вовкулака поволі роздав по шість карт, засвітив козирем винового туза.  Словник української мови у 20 томах
5. гравець — ГРАВЕ́ЦЬ (учасник гри; той, хто захоплюється якоюсь грою, знавець якої-небудь гри), ГРАЧ, ГРЕЦЬ розм.; КАРТЯ́Р (учасник гри в карти). — Та хай їм провалитися, цим картам! Який я гравець (З. Тулуб); Ляпали карти грачів (М.  Словник синонімів української мови
6. гравець — ГРАВЕ́ЦЬ, вця́, ч. 1. Учасник гри (у 2 знач.). Взяття ворожої фігури не є обов’язковим і робиться лише за бажанням гравця, що має черговий хід (Перша книга шахіста, 1952, 22); Футбол люблю й зараз, але перейшов уже з гравців до класу болільників (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах