РОЗБИШАКА, розбійник, (на війні) мародер; П. драч, здирник.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
грабіжник —
грабі́жник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
грабіжник —
-а, ч. Той, хто грабує.
Великий тлумачний словник сучасної мови
грабіжник —
ГРАБІ́ЖНИК, а, ч. Той, хто грабує. – Ну, а бувають же у вас усякі злочинці, грабіжники, злодії? Треба ж таких карати, а задля цього треба й суд мати (Панас Мирний); – Всі, які були, судна, ті ж таки грабіжники заграбували...
Словник української мови у 20 томах
грабіжник —
див. ворог; злодій
Словник синонімів Вусика
грабіжник —
БАНДИ́Т (людина, що займається бандитизмом); ГА́НГСТЕР, НАЛЬО́ТЧИК розм. (той, хто бере участь у збройних нападах на квартири і т. ін. з метою пограбування). Вантажник Григорій задумався.
Словник синонімів української мови
грабіжник —
ГРАБІ́ЖНИК, а, ч. Той, хто грабує. — Ну, а бувають же у вас усякі злочинці, грабіжники, злодії? Треба ж таких карати, а задля цього треба й суд мати (Мирний, IV, 1955, 331); — Всі, які були, судна, ті ж таки грабіжники заграбували...
Словник української мови в 11 томах
грабіжник —
Грабіжник, -ка м. Грабитель. Лаяв нас, казав: ви грабіжники, а не волосні судді Екатер. у.
Словник української мови Грінченка