грабіжник

ГРАБІ́ЖНИК, а, ч.

Той, хто грабує.

– Ну, а бувають же у вас усякі злочинці, грабіжники, злодії? Треба ж таких карати, а задля цього треба й суд мати (Панас Мирний);

– Всі, які були, судна, ті ж таки грабіжники заграбували, погнали за море з народним добром (О. Гончар);

* Образно. На підмогу пастухам додано ще злющих кудлатих псів, лютих ворогів сірого грабіжника – вовка (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. грабіжник — грабі́жник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. грабіжник — РОЗБИШАКА, розбійник, (на війні) мародер; П. драч, здирник.  Словник синонімів Караванського
3. грабіжник — -а, ч. Той, хто грабує.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. грабіжник — див. ворог; злодій  Словник синонімів Вусика
5. грабіжник — БАНДИ́Т (людина, що займається бандитизмом); ГА́НГСТЕР, НАЛЬО́ТЧИК розм. (той, хто бере участь у збройних нападах на квартири і т. ін. з метою пограбування). Вантажник Григорій задумався.  Словник синонімів української мови
6. грабіжник — Грабі́жник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. грабіжник — ГРАБІ́ЖНИК, а, ч. Той, хто грабує. — Ну, а бувають же у вас усякі злочинці, грабіжники, злодії? Треба ж таких карати, а задля цього треба й суд мати (Мирний, IV, 1955, 331); — Всі, які були, судна, ті ж таки грабіжники заграбували...  Словник української мови в 11 томах
8. грабіжник — Грабіжник, -ка м. Грабитель. Лаяв нас, казав: ви грабіжники, а не волосні судді Екатер. у.  Словник української мови Грінченка