грабіжник
ГРАБІ́ЖНИК, а, ч.
Той, хто грабує.
– Ну, а бувають же у вас усякі злочинці, грабіжники, злодії? Треба ж таких карати, а задля цього треба й суд мати (Панас Мирний);
– Всі, які були, судна, ті ж таки грабіжники заграбували, погнали за море з народним добром (О. Гончар);
* Образно. На підмогу пастухам додано ще злющих кудлатих псів, лютих ворогів сірого грабіжника – вовка (О. Донченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- грабіжник — грабі́жник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- грабіжник — РОЗБИШАКА, розбійник, (на війні) мародер; П. драч, здирник. Словник синонімів Караванського
- грабіжник — -а, ч. Той, хто грабує. Великий тлумачний словник сучасної мови
- грабіжник — див. ворог; злодій Словник синонімів Вусика
- грабіжник — БАНДИ́Т (людина, що займається бандитизмом); ГА́НГСТЕР, НАЛЬО́ТЧИК розм. (той, хто бере участь у збройних нападах на квартири і т. ін. з метою пограбування). Вантажник Григорій задумався. Словник синонімів української мови
- грабіжник — Грабі́жник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- грабіжник — ГРАБІ́ЖНИК, а, ч. Той, хто грабує. — Ну, а бувають же у вас усякі злочинці, грабіжники, злодії? Треба ж таких карати, а задля цього треба й суд мати (Мирний, IV, 1955, 331); — Всі, які були, судна, ті ж таки грабіжники заграбували... Словник української мови в 11 томах
- грабіжник — Грабіжник, -ка м. Грабитель. Лаяв нас, казав: ви грабіжники, а не волосні судді Екатер. у. Словник української мови Грінченка