1. Словник української мови в 11 томах

грабіжник

ГРАБІ́ЖНИК, а, ч. Той, хто грабує.

— Ну, а бувають же у вас усякі злочинці, грабіжники, злодії? Треба ж таких карати, а задля цього треба й суд мати (Мирний, IV, 1955, 331);

— Всі, які були, судна, ті ж таки грабіжники заграбували, погнали за море з народним добром (Гончар, Таврія.., 1957, 333);

Воєнні союзи імперіалістів ніколи не відзначалися достатньою міцністю, бо це були союзи грабіжників, агресорів (Ком. Укр., 5, 1965, 62);

*Образно. На підмогу пастухам додано ще злющих кудлатих псів, лютих ворогів сірого грабіжника-вовка (Донч., І, 1956, 111).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грабіжник — грабі́жник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. грабіжник — РОЗБИШАКА, розбійник, (на війні) мародер; П. драч, здирник. Словник синонімів Караванського
  3. грабіжник — -а, ч. Той, хто грабує. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. грабіжник — ГРАБІ́ЖНИК, а, ч. Той, хто грабує. – Ну, а бувають же у вас усякі злочинці, грабіжники, злодії? Треба ж таких карати, а задля цього треба й суд мати (Панас Мирний); – Всі, які були, судна, ті ж таки грабіжники заграбували... Словник української мови у 20 томах
  5. грабіжник — див. ворог; злодій Словник синонімів Вусика
  6. грабіжник — БАНДИ́Т (людина, що займається бандитизмом); ГА́НГСТЕР, НАЛЬО́ТЧИК розм. (той, хто бере участь у збройних нападах на квартири і т. ін. з метою пограбування). Вантажник Григорій задумався. Словник синонімів української мови
  7. грабіжник — Грабі́жник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. грабіжник — Грабіжник, -ка м. Грабитель. Лаяв нас, казав: ви грабіжники, а не волосні судді Екатер. у. Словник української мови Грінченка