грабіжник

БАНДИ́Т (людина, що займається бандитизмом); ГА́НГСТЕР, НАЛЬО́ТЧИК розм. (той, хто бере участь у збройних нападах на квартири і т. ін. з метою пограбування). Вантажник Григорій задумався. Сваритися з Мишкою Япончиком — королем одеських бандитів, нальотчиків і контрабандистів — поки що не годилося (Ю. Смолич). — Пор. 1. грабі́жник, 1. розбі́йник.

ГРАБІ́ЖНИК (той, хто займається грабежем; також лайливо), ДРАПІ́ЖНИК (ДРЯПІ́ЖНИК) розм., РАБІВНИ́К діал., ТАТЬ заст. Не грабіжників з великого шляху, а дозорців панських стереглися проїжджі (І. Ле); Якийсь не то циган, не то волошин привів коні. Терентій зразу зачинив їх у стайні, пошептався з отим крадієм чи драпіжником (М. Стельмах); (Годвінсон:) Слухай, Сіонська дочко! Ось летять на тебе драпіжники з обличчям мідяним... Нема тобі порятунку... (Леся Українка); — Що ж то за доля мені судилася? З опришками верхами та скалами блудькати.. З розбійниками, з рабівниками... (Г. Хоткевич); — А Судислав чим дише? Як в'юн, викручується.. В очі ж не скажеш, бо тоді тать, коли за руку впійманий (А. Хижняк). — Пор. 1. банди́т, зло́дій, 1. розбі́йник.

ЗЛО́ДІЙ (той, хто займається розкраданням чиєї-небудь власності), КРАДІ́Й, ШАХРА́Й, РАКЛО́ вульг.; РОЗКРАДА́Ч чого, ТОРБОХВА́Т зневажл. (перев. щодо розкрадання громадської власності); ЗЛО́МЩИК (той, хто здійснює крадіж зі зломом). Кажуть, що злодій ніколи не краде там, де він живе (Ю. Смолич); Німий збагнув, що вдень на острів ніхто непомічений не пробереться, що крадіїв трави треба ждати вночі (П. Загребельний); Всі знають, що Лигун браконьєр, розкрадач народного добра, злодюга, але йому від того мало горя (М. Чабанівський). — Пор. грабі́жник.

РОЗБІ́ЙНИК (той, хто грабує, убиває з метою грабежу), РОЗБИША́КА, РОЗБІЯ́КА розм., ЗАРІЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́З розм., ХАРЦИ́ЗА розм., ХАРЦИЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́ЗНИК розм., ЗДОБИ́ЧНИК (ДОБИ́ЧНИК) розм., БАШИБУЗУ́К заст., ШИ́БЕНИК заст., ЗБУЙ діал., ЗАРІЗА́КА (ЗАРІ́ЗА) діал., ЗАБІЯ́КА діал., ШУБРА́ВЕЦЬ діал., ОПРИ́ШОК (ОПРИ́ШКО) діал., ЛОТР діал.; УШКА́Л заст. (річковий); КОМИ́ШНИК заст. (той, що ховається в очеретах Пониззя Дніпра). Та десь там недалеко в гаях розбійники, кажуть, уявились, чи що (Марко Вовчок); — Он, розказують, на Красногорку напали розбишаки... Чоловіка з двадцять наїхало, та сторожі одбили... (Панас Мирний); Без сльози гіркої Поспішає розбіяка До добичі свої (С. Руданський); Побачивши коней і озброєних на них зарізяк, перекупки чимдуж кинулись врозтіч (І. Сенченко); Тепер він знає, хто коні бере.. А, злодію, коноводе, харцизе проклятий! (Б. Грінченко); Мучився отак з ним батько, мучився та, заплакавши, й каже Мотрі: — Ні, вже нічого з харцизою не вдію!.. (Панас Мирний); Було на валку й розбишаки-харцизяки нападуть. Колись самим чумакам і їхати було небезпечно (О. Іваненко); Нагадує пісня й про здобичників диких, що з нетрів придорожніх, з комишів непролазних чигають на валку, готують у степу глухому криваву драму.. (М. Коцюбинський); (Микита:) Нехай би я був паскудний на вроду або ж злодій чи шибеник... Чому ж Одарка не хоче мене любить? (М. Кропивницький); — Прошу, пийте, не розглядайтеся так, як би між збуїв попали (В. Стефаник); Піймали одного зарізу (І. Котляревський); — Забирайтеся мені з очей, Пєрожек, бо може дійти до нещастя... Шуя... каналія... шубравець останнього сорту — ось хто ви, старий ідіоте! (Ірина Вільде); Коли йшла потім спати Маруся, — довго прислухалася: чи не скрипить де підозріло віконниця, чи не йдуть опришки, чорні хлопці (Г. Хоткевич); — Може, у вас які хлопи інші, того не знаю, але у мене самі лотри, лайдаки, лінюхи і злодії (Г. Хоткевич); Верига нарешті оперся спиною в рублену стіну. На нього наступало троє ушкалів з шаблями (П. Панч); Всі порозбігалися, як почали комишники жакувати з возів чабаки та осятрину (Ганна Барвінок). — Пор. 1. банди́т, грабіжник, піра́т.