гравець
ГРАВЕ́ЦЬ, вця́, ч.
1. Учасник гри (у 2 знач.).
Футбол люблю й зараз, але перейшов уже з гравців до класу болільників (Ю. Яновський);
Вовкулака поволі роздав по шість карт, засвітив козирем винового туза. Козаки, затамувавши подих, стали поза спинами гравців (В. Шкляр);
// Той, хто захоплюється якою-небудь грою, знавець якоїсь гри.
– Та хай їм провалитися, цим картам! Який я гравець! (З. Тулуб);
[Ватутін:] Війна – не шахи. Нами керує творча ідея, а не азарт гравця (Л. Дмитерко);
Він знав, .. де збираються запеклі гравці в кості (Ю. Логвин);
// Той, хто має хворобливий потяг до гри.
Я ж до батька повернувся – був гравець і бенкетар, Грав, гуляв, ходив на левів – бив, ловив їх, як товар (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі);
Повністю виліковуються від ігрової залежності тільки три відсотки гравців з тих, хто звернувся до психологів (з наук.-попул. літ.).
2. розм. Той, хто грає на якому-небудь музичному інструменті; музикант, музи́ка.
Такі вже гудки навчився [Ванько] подавати, що інший гравець на флейті позаздрити може!.. (П. Автомонов);
Сопілочка спочатку свистить тихо, але потім її свист дедалі дужчає; сам гравець усе частіше й частіше перебирає пальцями (з наук.-попул. літ.).
3. Актор, який грає певну роль.
Гравці добре повивчали свої ролі, і яке їм діло, є у них глядачі чи нема! (Валерій Шевчук).
4. перен. Той, хто бере участь у певних економічних, політичних та ін. відносинах.
Україна є активним гравцем в міжнародній торгівлі, з істотним обсягом як імпортних, так і експортних операцій (з публіц. літ.);
Сильною стороною списку партії стала також присутність у ньому багатьох помітних гравців опозиційного поля (із журн.);
Зерновому ринку потрібен єдиний державний гравець (з газ.).
△ (1) Центрови́й граве́ць – гравець у баскетбол, до функцій якого входить завершення атак з-під кільця, підбирання м'яча та блокування кидків суперника.
Команді потрібен ще один центровий гравець, який має бути високого зросту, міцної статури (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)