гребля —
гре́бля іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
гребля —
-і, ж. Гідротехнічна споруда, що перегороджує річку або інший водотік для створення водосховищ, одержання енергії і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гребля —
Після ставу кладуть греблю. Понад стан не пнися. По греблі до ставу. Гребля і став нерозлучні з собою. Постепенно до ціли. Чия гребля того й став. Щоб мати став, треба перше збудувати греблю.
Приповідки або українсько-народня філософія
гребля —
див. гатка; перешкода
Словник синонімів Вусика
гребля —
Споруда, за допомогою якої підтримують постійний підвищений рівень води в річці чи каналі (стаціонарна г.) або регулюють її потік (рухома г.); споруджують поперек русла, переважно із залізобетону.
Універсальний словник-енциклопедія
гребля —
гре́блю не га́тять ким, чим, яким. Треба дорожити, цінувати. — Оксана в госпіталь перейшла,— щиро сказав лікар.— Давно пора. Такими, як вона, греблю не гатять (В. Кучер). ті́льки (мо́жна) гре́блю гати́ти ким, чим.
Фразеологічний словник української мови
гребля —
ГРЕ́БЛЯ (гідротехнічна споруда, що перегороджує річку або інший водотік); ГА́ТКА, ЗАГА́ТА, ПЕРЕГА́ТА, ПЕРЕГА́ТКА, ГАТЬ, ПРИГА́ТА розм., ТА́МА заст., ГА́ТА діал. (менша, перев. з місцевих матеріалів).
Словник синонімів української мови
гребля —
ГРЕ́БЛЯ, і, ж. Гідротехнічна споруда, що перегороджує річку або інший водотік для створення водосховищ, одержання енергії і т. ін. Серед села лиснів широкий ставок, чорніла довга гребля (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
гребля —
1. Споруда, що перегороджує річку або розташована біля водоймища, яка повинна регулювати рівень води (порівн. дамба). Виконується у вигляді земляного насипу, укріпленого хмизом, тесом або фашинами.
Архітектура і монументальне мистецтво
гребля —
Гребля, -лі ж. Плотина. Тиха вода греблі рве. Ном. № 3030. ум. гребелька. Водиця гребельку прорвала. О. 1861. IV. 62.
Словник української мови Грінченка