гупотіння

Тупотіння, тупання, тупотнява; гупанина, гупання, гупотнява, р. тупіт.

Значення в інших словниках

1. гупотіння — гупоті́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. гупотіння — -я, с., розм. Дія за знач. гупотіти і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гупотіння — ГУПОТІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. гупоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Аж земля загула від гупотіння молодих ніг (Собко, Нам спокій.., 1959, 65); Збоку почулося гупотіння кількох пар ніг, що швидко наближалися до річки (Трубл., І, 1955, 48).  Словник української мови в 11 томах