Хащі, нетрі, зарості; гущава, гущавінь, гущина, гущак, р. гуща.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
гущавина —
гуща́вина іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
гущавина —
[гушчавиена] -ние, д. і м. -н'і
Орфоепічний словник української мови
гущавина —
-и, ж. 1》 Місце, де дерева або кущі ростуть дуже густо. || чого. Густі зарості чого-небудь. 2》 Те саме, що гуща 1), 3)
Великий тлумачний словник сучасної мови
гущавина —
ГУ́ЩА (густа частина у рідині), ГУЩА́ВИНА, ОДЕ́НКИ, МО́ЛОТ заст. (пивна). Не вважай, що шум збігає, на дні гуща буде (прислів'я); Почав (Микола) насипати з глибокого полумиска (борщ), вигортаючи гущавину (В.
Словник синонімів української мови
гущавина —
Гуща́вина́ і гущовина́, -ни́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
гущавина —
ГУЩА́ВИНА, и, ж. 1. Місце, де дерева або кущі ростуть дуже густо. В лісі, в гущавині, лежить, схилившись на лікоть, Петруня (Вас., III, 1960, 356); Вузенька стежка вела в саму гущавину (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 66); // чого.
Словник української мови в 11 томах
гущавина —
Гущавина, -ни ж. Чаща, густо заросшее мѣсто. Левиц. І. 374.
Словник української мови Грінченка