гущавина

гуща́вина

-и, ж.

1》 Місце, де дерева або кущі ростуть дуже густо.

|| чого. Густі зарості чого-небудь.

2》 Те саме, що гуща 1), 3)

Значення в інших словниках

1. гущавина — гуща́вина іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. гущавина — Хащі, нетрі, зарості; гущава, гущавінь, гущина, гущак, р. гуща.  Словник синонімів Караванського
3. гущавина — [гушчавиена] -ние, д. і м. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. гущавина — Бурелом, виліски, густвина, густощі, гуща, гущава, гущавінь, гущак, гущики, гущина, гущінь, гущовина, дебра, дебрі, джунглі, загар, загарник, запуст, зарості, карачі (густий чагарник), мереч (непролазний ліс), мереча, непроглядь, непролазні...  Словник синонімів Вусика
5. гущавина — ГУ́ЩА (густа частина у рідині), ГУЩА́ВИНА, ОДЕ́НКИ, МО́ЛОТ заст. (пивна). Не вважай, що шум збігає, на дні гуща буде (прислів'я); Почав (Микола) насипати з глибокого полумиска (борщ), вигортаючи гущавину (В.  Словник синонімів української мови
6. гущавина — Гуща́вина́ і гущовина́, -ни́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. гущавина — ГУЩА́ВИНА, и, ж. 1. Місце, де дерева або кущі ростуть дуже густо. В лісі, в гущавині, лежить, схилившись на лікоть, Петруня (Вас., III, 1960, 356); Вузенька стежка вела в саму гущавину (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 66); // чого.  Словник української мови в 11 томах
8. гущавина — Гущавина, -ни ж. Чаща, густо заросшее мѣсто. Левиц. І. 374.  Словник української мови Грінченка